4 лютого 2010 р. відбувся ініційований Українською Православною Церквою круглий стіл «Сім'я – релігійний, соціальний та правовий аспекти», в якому взяла участь директор соціальних програм Аналітичного центру «Відкрита політика» Ірина Жданова

Круглий стіл відбувся за ініціативи Синодального відділу  Української Православної Церкви у справах сім’ї в храмі Різдва Пресвятої Богородиці на Печерську (настоятель храму протоієрей Олег Мельничук). В роботі круглого столу взяли участь  богослови, наукові співробітники Державного інституту розвитку сім’ї і молоді, Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, правознавці і економісти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, експерти НГО, практичні сімейні психологи, соціальні працівники, сім’ї різного соціального статусу та  віросповідання, представники дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей, ЗМІ.

Представники церкви - єпископ Васильківський Пантелеімон, протоієрей Миколай Макар (настоятель храму святителя Амвросія Медіоланського (Мілан, Італія), протоієрей Олег Мельничук, отець Михаїл Колода (настоятель храму у селі Горбовичі Києво-Святошинського району) -  поділилися з учасниками здобутим пастирським досвідом, своїми міркуваннями стосовно інституту сім’ї, ролі церкви в збереженні сімейних цінностей, про біблійні аспекти проблеми, принцип недоторканості шлюбу, про сімейне щастя, відповідальність кожного за збереження сім’ї та виховання дітей. 

Соціальні аспекти проблеми було висвітлено у виступах представників державних наукових установ, та експертів з громадських організацій.

Керівник Центру проблем сім'ї Державного наукового інституту розвитку сім'ї та молоді Антоніна Тарановська наголосила, що «Звичайна сім'я з дітьми для держави-України не є ані прикладом для наслідування, ані об'єктом державної турботи та захисту. В обговоренні ситуації, в якій опинився інститут сім'ї, найчастіше виникають дві полюсні тези: «Сім'я - це щось архаїчне, непотрібне, вона поступово відмирає» та «Сім'я - це останній прихисток та острівок надії для людини в сучасному світі».

 Дискусія щодо кризи чи трансформації інституту сім'ї точиться в наукових колах уже тривалий час, проте суспільне обговорення ситуації, принаймні в Україні, - річ доволі нова й обнадійлива. Тому дуже хотілося б зосередити дискусію в контексті пошуку та узгодження реальних кроків, аби діяти вже зараз. Тим більше, що в цьому році розробляються нові державні програми у царині сімейної політики до 2015 року і завданням громадськості є змусити державні органи влади врахувати її думку та пропозиції. 

Говорячи про інститут сім'ї, не можна не сказати, що й донині державна сімейна політика в Україні не дає чіткого розуміння, яка сім'я для держави є взірцем, ідеалом. Майже всі заходи державної сімейної політики спрямовані на підтримку дисфункційних сімей.

Натомість у сусідній з нами Росії нормативні документи чітко зазначають, що держава спрямовує свої зусилля на становлення та покращення якості життя благополучної родини. Під благополучною розуміють повну сім'ю, яка складається з чоловіка та жінки, перебуває в зареєстрованому шлюбі має/орієнтована на народження, виховання та розвиток двох або більше дітей. Може видатися, що це формальні гасла, які не впливають на ситуацію. Впевнена, що впливають. І впливають не лише на вектор діяльності органів влади, але й спрямовують у відповідне русло суспільну думку, державну пропаганду, моду тощо.

Сьогодні в Україні існує реальна загроза легітимізації одностатевих шлюбів. І можливості для цього створює не лише чинне законодавство, яке має суттєві вади, але й байдужість громадськості. Мені невідомі потужні громадські об'єднання, здатні згуртувати соціально активних громадян для протистояння цій загрозі. Не спостерігаю й широкої суспільної дискусії. Натомість мені відомі потужні громадські об'єднання, які просувають і надалі агресивніше будуть просувати ідею легітимізації таких шлюбів.

Надзвичайно гостро стоїть проблема незареєстрованих шлюбів (кожна п'ята дитина народжується в неофіційному шлюбі). Не погоджуюсь із твердженням, що з цим явищем не можна нічого вдіяти. Можна. Варто замислитися та діяти спільно й наполегливо. Є чималий набір інструментів, які можуть суттєво зменшити процент таких «шлюбів»: від суспільного засудження до податкових пільг. Усі ці варіанти потребують обговорення та лобіювання. Держава не зробить цього зі своєї доброї волі, голос і тиск громадськості в цьому разі - обов'язкові.

Схожа ситуація і з питаннями, що охоплюють царину планування сім‘ї, сексуального виховання дітей та молоді, утвердження ґендерної рівності та протидії насильству в сім'ї. Чи ці теми варті уваги громадськості? Чи сприяють вони зміцненню інституту сім'ї, чи навпаки? Вони мають обговорюватися, адже держава існує для громади, а не громада для держави».

На думку директора соціальних програм Аналітичного центру «Відкрита політика» Ірини Жданової новими викликами, що постали перед  сучасною українською сім’єю є зменшення соціальної терпимості  та солідарності в суспільстві, відсутність діалогу між поколіннями, брак відповідального батьківства у молодого подружжя, міграційні процеси. Крім того, розвиток сучасних інформаційних технологій, формування суспільства «без кордонів» ставлять під загрозу збереження традиційних сімейних цінностей в світі загалом, в Україні зокрема.

Сьогодні в батьківство вступає покоління, світогляд якого формувався в 90і роки. Соціологічні опитування фіксували, що найбільш популярними професіями у школярів в ці роки були рекетир і повія. Про яку підготовку до подружнього життя, відповідальне батьківство можна говорити?

Крім того, сім’я в Україні знаходиться в небезпечному інформаційному просторі, який негативно впливає на її буття. Кордони сімейного простору розмиваються  - за вечерею і сніданком сім'я слухає новини, телепрограми, в яких іде війна всіх проти всіх. Чи сприяє це вихованню терпимості і взаємоповаги? До чинників, які впливають на виховання дітей, крім традиційних (сім’я, школа, ровесники) додаються нові – медіа. Нав’язувані споживацькі цінності, рекламований стиль життя як іржа руйнують традиційні цінності, відбуваються значні трансформації в ціннісних орієнтирах молодого покоління.

Так, за даними соціологічних опитувань попередніх 2 десятиліть, найвищі позиції в рейтингу найважливіших складових життя у молоді традиційно займали сім’я та здоров’я. Останні опитування свідчать про зростання відсотку тих, хто вважає найважливішим у житті зробити кар’єру. Таких в 2007 р. було 44 % (для порівняння кількість респондентів у віці 18-35 рр., які дали відповідь «бути здоровим» – 66%, «гроші» - 44 %, «створити сім’ю» – 38%, «любов» - 18%, «взяти від життя більше задоволень» – 18 % , «щоб не було війни» – 12%, «віра в Бога» – 7%, «зробити щось значуще для свого народу, майбутнього країни» - 4 %)[1].  За даними соціологічного опитування Центру Разумкова в червні 2008 р. лише 18 % дорослого населення України на питання «Що потрібно для щастя в першу чергу?» назвали сім’ю[2].

Ірина Жданова розказала про волонтерську ініціативу Фонду «Відкрита політика», Оргкомітету Міжнародного родинного мандрівного фестивалю «Як намалювати птаха» - створення Центру родинного дозвілля «Як намалювати птаха» при Печерській гімназії № 75 та інші соціальні ініціативи Оргкомітету,  що мають на меті збереження сімейних цінностей, налагодження діалогу між поколіннями. Один з проектів – «Екран – для нас!» - було реалізовано в партнерстві з Всеукраїнською благодійною організацією «Мама і немовля», яку очолює протоієрей Олег Мельничук.

«Сьогодні необхідне об’єднання зусиль церкви, громадськості, держави для відповіді на нові виклики, які постають перед сучасною українською сім’єю, і подібні круглі столи є  одним з інструментів для досягнення цієї мети», - підсумувала Ірина Жданова.

До дискусії долучилися юристи, психологи, соціальні працівники, батьки.

Веб-конференція круглого столу на сайті  www.orthodoxy.org.ua

Також детальніше про круглий стіл на http://orthodoxy.org.ua/uk/po_eparhiyah/kiivska/2010/02/05/30023.html