8 лютого 2010 р. Фонд «Відкрита політика», Оргкомітет міжнародного родинного мандрівного фестивалю «Як намалювати птаха…» спільно з Українським центром народної культури «Музей Івана Гончара» провели родинне свято Колодія, в якому взяли участь ліцеїсти Київського науково-природничого ліцею № 145 спільно з родинами.
ФОТОРЕПОРТАЖ
Традиційно в народі свято Колодія гуляють в останній тиждень перед Великим постом, який називають Сиропусний або Масляна. Цього року Масничний тиждень тиждень розпочався 8 лютого.
Організатори свята запропонували учасникам цікаву програму: ознайомлення з колекцією музею, з експозицією Різдвяної виставки; традиційне частування варениками, узваром, печеними яблуками, медом; майстер-клас з ляльки-мотанки; народні ігри, танці, пісні за участю гурту «Буття». Одночасно юні журналісти з дитячої медіа студії «Птахи» знімали відеоролик про свято.
На думку ініціаторів свята - Оргкомітету фестивалю «Як намалювати птаха…» - шлях до формування поваги до культурних традицій власного народу, до своєї країни має проходити через серце і душу дитини. Знання, почерпнуті з підручників, не завжди досягають цієї мети. Тому важливо, щоб дитина разом з родиною зростала в надзвичайно багатому світі українського фолькльору. Сьогодні середньостатистична українська сім’я вже втратила багато традицій, і такі культурні осередки як Музей Івана Гончара роблять велику справу – допомагають відтворювати втрачені пласти народної культури сучасними цікавими для молоді методами.
«Київський природничо-науковий ліцей № 145 впродовж багатьох десятиліть готує інтелектуальну еліту. Було дуже приємно спостерігати, що ліцеїсти (майбутні фізики, математики, кібернетики. хіміки) викладацький колектив виявилися надзвичайно відкритими до цієї ініціативи. Прийнято вважати, що сучасні підлітки нічим окрім комп’ютера не цікавляться, ми ще раз впевнилися, що це – стереотип. Потрібно сьогодні пропонувати їм альтернативи - проекти, які б в цікавій, інтерактивній формі виховували духовно багату, всебічно розвинуту особистість, яка знає, цінує і шанує традиції свого народу і поважає інші. Адже з розвитком суспільства «без кордонів», збагаченням культурного розмаїття постають нові виклики, з якими потрібно буде рахуватися нашим дітям», - зазначила в інтерв’ю юним журналістам директор соціальних програм Аналітичного центру «Відкрита політика» Ірина Жданова.
Викладач ліцею, Наталя Станіславівна Махоткіна згадує, що в 2004 р., відразу на другий день виборів її учні – минулий випуск – відразу пішли на майдан з батьками, вчителями, відстоюючи право України бути демократичною країною. Символічно, що 5 років по тому зі своїми новими учнями, на другий день після виборів, вони пішли в Музей Івана Гончара, поринули в атмосферу українського свята, доторкнулися до сакраментального світу української традиції. «Зерна, посіяні під час таких заходів обов’язково проростуть», впевнена Наталя Станіславівна.
12 лютого 2010 року о 18.30 в Музеї Івана Гончара відбудеться продовження свята. Деталі на сайті www.honchar.org.ua
Традиційно ”Колодія” або ”Колодку” в Україні справляли цілий тиждень. У понеділок на Масляному тижні сходилися жінки до корчми або до когось у хату і справляли народження Колодія. Клали на стіл сповите в полотно поліно, прикрашали його різнокольоровими стрічками й сухими квітами. Випивали за його здоров’я та співали родильних пісень. Потім перевдягались у відьму, ведмедя, бабу й водили селом ”козла”. Його представляв хлопець у кожусі навиворіт. Під спів він викидав колінця і смішив односельців. У вівторок Колодія хрестили, приспівуючи: ” Щоб такий був багатий, як кожух волохатий”. У середу справляли ”поскребини”, або ”Зноби-баби”. У четвер Колодій помирав. У п’ятницю його ховали, а в суботу — оплакували. Жінки голосили за ним, побивались, що не буде з ким ”волочити колодку”. До того приспівували:
Я на тебе, Колодію,
Положила всю надію,
А теперка, Колодачу,
Як не бачу, чуть не плачу!
Молоді дівчата й хлопці влаштовували прощальні вечорниці, бо після того аж до Великодня вже не збиралися на спільні забави.
Основний атрибут і символ свята – колодки. Їх в’язали парубкам та дівчатам на знак покарання за те, що не одружилися, а також батькам, що вчасно не оженили сина чи не віддали заміж дочку.
Під знаком Колодія проходив увесь Масничний тиждень.
Ой колодка, колодка,
Ой яка ж ти солодка.
Цілий рочок треба ждати,
Щоб на тобі погуляти!
